Витуряти
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 03:00, 18 квітня 2023; Yarishko.frgf22 (обговорення • внесок)
ВИТУРЯ́ТИ, яю, яєш, недок., ВИ́ТУРИТИ, рю, риш, док., перех., розм. - Спроваджувати кого-небудь, звільнятися від чиєїсь присутності. "— Ого, — мовила сама собі Оксана Сергіївна, — доведеться витурювати непроханих пожильців!" (Юрій Яновський, II, 1954, 68); "Почали вдвох радитися, як би дідову дочку витурити з дому, щоб її не було!" (Українські народні казки, 1951, 333); Усе думав [Корній] про те, як би йому відсіля, з хутора, Демка витурити (Борис Грінченко, I, 1963, 408);
Зміст
Зовнішні посилання
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках