Добачати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:57, 16 серпня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Добача́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. добачити, -чу, -чиш, гл. Видѣть, увидѣть, замѣчать, замѣтить, примѣчать, примѣтить. Старі очі не так добачають, як бачили давно колись. Млр. л. сб. 77. А Катря стоїть коло стіни.... бачу зомліває. Добачає те й мати. МВ. ІІ. 148. Не добачати. Дурно видѣть; не замѣчать. І ноги не держуть, і не дочуваю, і не добачаю. Стор. I. 135. А зо мною зустрінуться, мов не добачають. Шевч. Ти, як дитина, свого лиха не тямиш, не добачаєш. МВ. II. 81.
