Добрити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:58, 15 серпня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Добрити, -рю, -риш, гл. 1) Задабривать. А вона вже і всміхається до його і стравою що найкращою його добрить, так ні! сидить, насупившись, мов той сич. Зміев. у. 2) Хвалить. Тільки й добрить, що той світ, ніби вже в сьому світові нема ні добра, ні краси. МВ. І. 44. 3) Удобрять. Ні вже, коли ґрунт пісковитий, то хоч чим, мовляв, добри, а хліба не їстимеш. Зміев. у.
