Клокічка

Клокічка, -ки, ж. 1) Деревянный колокольчикъ, вѣшаемый скоту на шею. Ковель. 2) Раст. Staphylca pinnata L. ЗЮЗО. І. 137. Клокічки. У гуцульскихъ женщинъ: монисто, сдѣланное изъ нанизанныхъ круглыхъ зеренъ этого растенія. Шух. I. 130.

Зміст

1 Сучасні словники
- 1.1 [ Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]
- 1.2 Словник українських наукових і народних назв судинних рослин]
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також

Сучасні словники

[ Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]

КЛОКІЧКА, и, жін., діал. Дерев'яний дзвіночок, який вішають худобі на шию, щоб не загубилася. По лісі калатають клокічки — десь пасеться товар (Леся Українка, III, 1952, 224).

Словник українських наукових і народних назв судинних рослин]

Клокичка пірчаста[1], клоки́чка пери́ста[2] (Staphylea pinnata L.) — рослина роду клокичка родини клокичкові. Народні назви: джонжолі, колокитина, клокічка[3].