Їстовець

Їстове́ць, -вця́, м. Болѣзненный аппетитъ. Се в його їстовець. Ном. № 12224.

Зміст

Словник української мови: в 11 томах. - Том 1, 1970. - Стор. 54.

АПЕТИТ, у, чол., тільки одн. Бажання їсти, охота до їди. Тепла пахуча пара од поросятини страшенно дратувала в них апетит. (Нечуй-Левицький, ІІІ, 1956, 377). Апетит здоровий, все зʼїдаю, що дають, і другий раз прошу. (Михайло Коцюбинський, ІІІ, 1956, 332). - А ти чого не їси? - ...питає Віктор свою супутницю. - Щось апетиту нема. - А ти їж: апетит приходить під час їди. (Андрій Головко, І, 1957, 459).
АПЕТИТ, у, чол., перев. мн., перен. Прагнення до чого-небудь. Король Зігмунд був таємний єзуїт, і конгрегація роздмухувала його апетит, щоб підкорити Ватіканові безмежні землі північно-східного царя. (Зінаїда Тулуб, Людолови, ІІ, 1957, 334).
Вовчий апетит - дуже великий апетит [те саме, що хворобливий апетет - ред.]. У нього зʼявився... вовчий апетит. (Олесь Донченко, ІІ, 1956, 65).