Терлич

Терлич

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.

Терлич, чу, м. Раст. a) Gentiana cruciata L Драг. 33. б) Gentiana Amarella L. ЗЮЗО. І. 123. в) Lychnis vespertina. Вх. Пч. II. 11. г) Silene nutans. Вх. Пч. І. 13. Ум. Терли́ченько. Грин. III. 688.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979.

ТИРЛИ́Ч, ТЕРЛИ́Ч, у, чол. (Gentiana, L.). Одно- й багаторічна трав'яниста чи напівкущова рослина з яскраво-синіми або жовтими квітками, яка росте переважно на високогірних луках.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006

тирли́ч = терли́ч[-трава́] — одно— й багаторічна трав’яниста чи напівкущова рослина з яскраво-синіми або жовтими квітками; 12 різновидів цієї рослини ростуть у різних районах України, деякі перев. на високогірних карпатських лугах; тирлич хрещатий у народі називають ще лихома́нником; всі види рослини широко використовуються у народній медицині, а деякі — для спиртової настоянки; здавна вважається приворотним зіллям; під Івана Купала дівчата ходили в ліс шукати тирлич, знайшовши, виривали з корінням і примовляли: «Терлич, терлич, десятьох поклич, а з десятьох — дев’ятьох, з дев’ятьох — вісьмох … а з двох — одного, та доброго»; пор. у «Чорній раді» П. Куліша: «Княгиня дала розмаю, чи, може, тирличем тебе поїла, і до дочки твій дух приворожила?»; тирлич був оберегом від нечистої сили; «Коли б не та тоя, була б ти, дівчино, моя», — казав чорт дівчині, що мала на собі вінок із тирлича та тої; «Коли б не тирлич, був би я твій панич!» — казав перелесник дівчині, що мала при собі цю квітку; М. Сумцов стверджував: «Чорт боїться тирличу і тої». Багатая доля — Веселая воля, Одна стежечку топтала, Друга тирлич розсипала, Куди вона йшла (Л. Глібов).