Пластовик

Пластови́к, -ка, м. = Пластовець. Вх. Зн. 50. ПЛАСТОВЕ́ЦЬ, вцю, чол., діал. Лапатий сніг. Великий Пластовець літає в гострім вітрі.., а вкінці укладається білесеньким покривалом всюди (Ольга Кобилянська, I, 1956, 222); З неба суне й суне біле пір'я.. Ого, та це вже справжній пластовець, Та ще й навскіс береться! Хуртовина! (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 168)

Сучасні словники

ЛАПА́ТИЙ, а, е.

1. З великими лапами (у 1, 2 знач.). — Ведмедя оце бачив, — сказав він, — здоровенний, лапатий (Анатолій Шиян, Партиз. край, 1946, 34); [Бабуся:] Лягайте спати, завтра прийде тато, Заріжу я вам курочку лапату (Платон Воронько, Казка.., 1957, 8); Лапаті ялини давали затишок (Микола Шеремет, В партиз. загонах, 1947, 61).

2. Такий великий і широкий, як лапа (у 1 знач.). Гнат Щербина, казали люди, своєю лапатою рукою крізь шкуру безпомилково відчував силу і кров скотини (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 73); Дві відгодовані доньки доїли корову, широко розставивши червоні лапаті ноги (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 227).

3. З великим і широким листям або пелюстками (про рослини, візерунки). Намітка світилась, і через неї було видно високий очіпок з червоними лапатими квітками на жовтогарячому полі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 170); // Великий і широкий (про листя і т. ін.). І от ростуть за нашої доби В добу колишню саджені дуби, Розкрилюються вітами широко, Лапатим листям юне тішать око (Максим Рильський, III, 1961, 208); Лапате листя каштанів парує під теплим дощем (Юрій Яновський, I, 1958, 191).

4. Який падає, йде великими сніжинами або краплями (про опади). Сніг перестав, посіявся дрібний імлистий дощ, потім знову пухкий лапатий сніг (Степан Васильченко, II, 1959, 40); І пада сніг лапатий, волохатий Спокійно й величаво над селом (Максим Рильський, I, 1956, 69); Рідкий лапатий дощ глухо стугонів по критому гонтою дашку (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 77); // Великий (про сніжини, краплини і т. ін.). Кілька важких і лапатих дощових капель упали на круп коня.. і покотилися вниз по сухій шерсті (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 84); Подих ледь помітного вітру кинув з дубів лапаті пластівці снігу (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 52).