Плекати

ПЛЕКА́ТИ, аю, аєш, недок., перех.

1. З любов'ю вирощувати, виховувати кого-, що-небудь; викохувати. О. Нестор пірнув з головою в те море буденних клопотів та заходів: орав і сіяв, плекав худобу (Іван Франко, VII, 1951, 15); — Ростив [дочку], плекав, все в неї вкладав... І ось тепер — так посиротила... Куди готував, а де опинилась! (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 204); // Дбайливим доглядом, піклуванням добиватися найкращого стану, вигляду. Недурно плекав Настю дорогою Сафар, недурно врятував від хана й Ширинського бея (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 164); Підправив [Макар] акуратно підрізані бакенбарди, які старанно плекав (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 56); * Образно. Як парость виноградної лози, Плекайте мову (Максим Рильський, III, 1961, 211).

2. перен. З любов'ю зберігати в пам'яті, серці що-небудь, пристрасно мріяти про здійснення чогось. Дурно Маланка збирала насіння, дурно плекала надії (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 37); Його образ, який я плекала в серці, ніби здобув до своєї краси ще й прекрасну раму (Ірина Вільде, Ті з Ковальської, 1947, 75); Білогруд в душі був мрійником.. і все найкраще, найдорожче, що плекав у серці, зв'язав з своїм єдиним сином Андрієм (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 8).

3. діал. Годувати груддю. Проциха плекала дитину.. грудьми та й приповідала (Лесь Мартович, Тв., 1954, 62). Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 574.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації