Видноколо
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 15:06, 30 березня 2023; Krbinkivska.fshn22 (обговорення • внесок)
ВИДНОКО́ЛО, а, сер., поет. Обрій, горизонт. Далеко розляглась долина Іорданська, на видноколі мріють гори (Леся Українка, I, 1951, 147); Даль засніжена, крута, Синь небесна виднокола Снігом сіє (Андрій Малишко, Чотири літа, 1946, 107); Можна.. з батькового плеча побачити, як несподівано ширшає видноколо землі (Михайло Стельмах, I, 1962, 510); // Простір, який можна охопити зором. У сніжистім видноколі Рідні видяться тополі (Максим Рильський, I, 1956, 281). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 389.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
