Турляти
Турля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Толкать; гонять. См. Туряти. Баба її турляє: хоч би ти причепурилась. Рудч. Ск. II. 48. Турляв один одного, аж сторч летіли. Сама ганяє, жениха турляє, купує, крає. МВ. (О. 1862. III. 50).
Сучасні словники
1. Сильно штовхати, кидати. Два городовики по боках парадного турляють у сніг дуже цікавих (Вас., I, 1959, 313); Мов кішка, видирається [Орися] на прикладок і турляє звідти отетерілого Дениса (Тют., Вир, 1964, 273); Розлютовані, вони [стрільці] намагались поставити драбини, щоб лізти вгору, але галичани турляли драбини дрючками (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 310).
2. Ганяти, переміщати. — Куди вже його нечиста мати не турляла, чого з ним не траплялось! Був він і шинкарем, і наймитом, і пасічником (Стор., І, 1957, 152); Вона, як сказилася, почала турляти мене на роботу в поле (Кучер, Прощай.., 1957, 411).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 328.
Ілюстрації
|
|
Іншими мовами
to push (verb) - to use your hands, arms or body in order to make somebody/something move forward or away from you; to move part of your body into a particular position: We pushed and pushed but the piano wouldn't move. Push hard when I tell you to. You push and I'll pull.
