Дудніти

Дудні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Гудѣть, гремѣть, шумѣть. Доков була у мамочки дівкою, то греміла, то дудніла земля підо мною. Гол. І. 222. На довгогривця сіла і погнала.... Шлях дуднить. Млак. 105. Камінь буде дудніти. Гол.

Сучасні словники

ДУДНІ́ТИ, ню, ни́ш, недок.

1. Видавати рівні, протяжні звуки, схожі на гул. Навкруги лунали музики, дудніли бубни і полошили нічну тишу п'яні пісні (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 31); Літак все дуднів і дуднів позаду нас (Юрій Смолич, III, 1959, 510); В такі вечори гуртожиток завжди хвилювався і дуднів, мов вулик (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 116).

2. Утворювати, видавати які-небудь звуки; створювати відгомін якихось звуків. Десь у віддалі дудніли мірні важкі кроки кінного патруля (Іван Франко, VI, 1951, 163); Лідчині кроки дуднять в коридорі, а потім зовсім стихають (Ірина Вільде, Б'є восьма, 1945, 63);

// безос. За кождим вибухом дудніло в штольні (Іван Франко, VIII, 1952, 414); Вони вслухались в звуки таємничі; Гуло, мов грім невидної грози, Дудніло, мов повзли тяжкі вози (Микола Бажан, Роки, 1957, 229).

[Аж] земля (корчма і т. ін.) дудніла — про велику силу виявлення якої-небудь дії. Пани гуляли.., мужики їх колесом обступали і реготалися, аж корчма дудніла (Василь Стефаник, I, 1949, 127); Земля дудніла під ногами, коли, бувало, пуститься [Марина] в танок... (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 121).

Ілюстрації

Іншими мовами

duněti (чеська)
dudliś (нижньолужицька)
dudnieć (польська)
dudьněti (праслов’янська)
dudnieť (словацька)
dȗdnjati – «гриміти» (словенська) 
dundėti – «гриміти, гуркотіти» (литовська)