Збірниця

Збірниця, -ці, ж. 1) Метла. ЗЮЗО. II. 180. 2) Сборище. Котл. Ен. IV. 71.

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда

МІТЛА́, и, жін.

1. Великий віник, часто прикріплений до довгої палиці. [Химка (замітає двір мітлою):] Людям неділя, а тобі нема ні празника, ні неділі в цих хазяїнів (Нечуй-Левицький, II, 1956, 523); Десь чується шурхіт мітли двірника, Доноситься здалеку дзенькіт трамвая... (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 8); * Образно. Гітлерівська мітла була дуже густою, мела підряд, з тим розрахунком, щоб виловити і винищити всіх, хто хоч і не був, але міг бути учасником партизанської чи підпільної боротьби з окупантами (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 7); * У порівняннях. Одна товста гілляка захопила цілий рядок дівчат і, наче мітла, змела. Їх з полудрабка (Нечуй-Левицький, II, 1956, 31). ♦ [Залізною] мітлою гнати (виганяти, вигнати, вимітати, вимести і т. ін.) — рішуче звільнятися від кого-, чого-небудь. — Скільки я вже заходив до кооперативу.. Гвіздки є? Нема! Ремінь є? Нема! Кооператор, кажу. Гнати б отакого кооператора мітлою!.. (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 45); Сильна робітничо-селянська влада придушує всякі білогвардійські змови, влаштовані проти неї. Залізною мітлою виганяє вона зрадників із своїх рядів (Ленін, 30, 1951, 5); — А от на звітно-виборчих зборах слід мітлою вимести безвідповідальні ревкомісії (Остап Вишня, I, 1956, 437); Під мітлу вимітати — без залишку, начисто, зовсім забирати, знищувати і т. ін. Насувався голод.., а «рятівники» [інтервенти] тим часом під мітлу вимітали всі запаси хліба, що були в порту (Олесь Гончар, II, 1959, 35).

2. розм. Те саме, що комета. Мітла огненная зійшла. І степ і гори осіяла (Тарас Шевченко, II, 1963, 362); На вечірньому небі з'явилася велетенська червона мітла (Яків Качура, II, 1958, 442).

Ілюстрації