Погань
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:39, 23 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
По́гань, -ні, ж. 1) Гадость, дрянь, скверность. Отара собако, де б молиться, верзеш тут погань. Шевч. 159. З того попелу завелась вся тая погань: мошки, комарі, жуки. ЗОЮР. II. 30. Ну, годі, годі, Грицьку, буде ту погань снігиря хвалить. Греб. 390. 2) соб. Язычники. Гн. І. 187.
