Округлий

Округлий, -а, -е. Круглый, шарообразный. В тій світлиці округлий столик. АД. І. 43.

Сучасні словники

ОКРУ́ГЛИЙ, а, е.

1. Який має закруглені форми, лінії, обриси. Біля округлого валу стояли Видний.. й двоє у поіржавілих куртках гірників з лопатами (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 323); Ворушиться од вітру округле вирізне листя (Олександр Ільченко, Вибр., 1948, 40); Федір читав і знову перечитував цього листа, написаного ретельним округлим почерком (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 428);

2. Позбавлений різкості; плавний, повільний, розмірений (про рухи і т. ін.). З почуттям власної вищості, з виразом невимовного презирства до того темного хлопства, що так не личив його котячому видові, пан писар округлим рухом звернувсь плечима до громади і.. вступив у канцелярію (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 195); Петро згадав мимоволі Степана, дотепного, ловкого Степана, його округлі жести, його красивий голос і пошкодував, що немає з ним товариша (Павло Загребельний, Спека, 1961, 77).

Ілюстрації

Іншими мовами

Англійською: rounded [ˈraʊndɪd]

Німецькою: gerundet [ɡəˈrʊndət]

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 681.