Човенце

Чове́нце, -ця, с. Ум. отъ човно.

Сучасні словники

ЧОВЕ́НЦЕ, я, сер. Зменш.-пестл. до човен. З тихим плескотом на берег Рине хвилечка перлиста; Править хтось малим човенцем, — В'ється стежечка злотиста (Леся Українка, I, 1951, 64); * У порівняннях. Місяць над полем Човенцем плава (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 278).

Жартома між двома очами-озерцями, мов човенце хистке, гойдалось сонце. Править хтось малим човенцем в'ється стежечка злотиста.

"В краю вічного проміння"

...Як би я тепер хотіла

У мале човенце сісти

І далеко на схід сонця,

Золотим шляхом поплисти!...(Леся Українка.

Ілюстрації

Медіа

.

.