Причет
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 15:45, 1 грудня 2021; Srsereda.ij21 (обговорення • внесок)
Причет, -та и -ту, м. 1) Причтъ. Причет в підрясниках ходить, то панотці мусять ходить в рясі. Св. Л. 10. 2) Свита, лица, сопровождающія кого. Увесь весільний причет молодого рушає до молодої, співаючи. О. 1862. IV. 30. 3) Причет, -ту. Причастіе къ дѣлу, участіе въ дѣлѣ. Став він мені признаватись про ті смушки, що покрадено у жида, а я й питаю: «Хиба й ти в тім причеті?» А він і каже: «Нас три бую». Новомоск. у. ОШИ́МОК, мка, чол., діал. Шматок хліба. Повитрушували [хлопці] із торби ошимки, погризли, напились із криниці води (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 236).