Кукати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:33, 7 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Кукати, -каю, -єш, гл. Куковать. Двоє кукало, а єдно полетіло. Ном. № 13788. Сидить під тином, мов зозуля, та кукає або кричить. Шевч. 430.