Ади
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:13, 17 жовтня 2016; Monikolaienko.fpmv16 (обговорення • внесок)
Ади́, Аді́т, Аді́тетко, Аді́тко (сокращ. изъ а диви́, а диві́т). Смотри! смотрите! Желех.
Словник української мови
Уживається при здивуванні або при бажанні звернути чию-небудь увагу на щось; дивись, дивись-но. Переїжджаємо через рогачку, аж тут, ади, коло рогачкової будки сидить підстаркуватий панисько (Іван Франко, III, 1950, 212); Почала (дівчинка) шукати щось за пазухою. Витягла врешті довгий цукерок. — Ади! (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 311).
Джерела
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970.
