Каліч

Каліч, -чі, ж. соб. 1) Калѣки. Попродав увесь скот зосталась сама каліч. Лохвиц. у. 2) Все искалѣченное, испорченное. Знов піднімали в його головці на другий лад покручені фантазії, якусь каліч образів. Левиц. І. 244.

Сучасні словники

{{http://sum.in.ua/s/Kalich Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)}}КАЛІЧ, і, жін., збірн. Каліки. — Твоє місце он тамечки між отими сліпими бабами.., де стоїть ота вся каліч! (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 290); — Ой, вже й парубки — сама каліч..: одне кульгаве, друге якесь сухоруке (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 177).