Блискучий
Блискучий, -а, -е. Блестящій. К. Досв. 26. Очі поночі блищать блискучі. МВ. II. 176.
Зміст
Сучасні словники
БЛИСКУ́ЧИЙ, а, е.
1. Який дає блиск, блищить; лискучий, сяючий. Сиділа Маруся край віконця й дивилася на зорі блискучі, на небо прозоре (Марко Вовчок, I, 1955, 353); У всіх були чорні тонкі брови, блискуче темне волосся, круглі карі очі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 29); Звір, побачивши блискуче залізне вістря, зупинився (Іван Франко, VI, 1951, 18); Круглий зручний стіл займав своє місце майже посередині кімнати на дерев'яній блискучій підлозі (Олександр Копиленко, Вибр., 1953, 262); // Дуже ясний, яскравий, сонячний. День був блискучий, літній (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 210); Сонце обдало землю блискучим промінням (Панас Мирний, I, 1949, 136).
2. перен. Дуже гарний, пишний, розкішний. Уривки думок.. розгортали перед закритими очима пишний малюнок якогось іншого життя — таємного, як і сон той, блискучого та утішного (Панас Мирний, IV, 1955, 326); // Пишно, розкішно вбраний, з вишуканими манерами. Поміж лицарів блискучих, поміж дам препишно вбраних королівна йде поволі у буденних чорних шатах (Леся Українка, I, 1951, 436).
3. перен. Дуже розумний, дотепний; досконалий формою і змістом. Тут [у журналі «Народ»] він [І. Франко] містить багато блискучих публіцистичних і програмових статей (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 35); Несподівана й блискуча спалахнула у голові думка (Андрій Головко, I, 1957, 369); Раптом блискучий план виник у голові Обушного (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 337); // Надзвичайний, видатний. Велика Вітчизняна війна завершилася блискучою перемогою радянського народу (Радянська Україна, 13.VII 1946, 2); [Хрипун:] Ваш брат блискучий полководець (Олександр Корнійчук, II, 1955, 31); Блискучий талант; // Майстерний, довершений. Мистецтво її [С. А. Крушельницької] відзначалося щасливим поєднанням феноменального співу з блискучою драматичною грою (Народна творчість та етнографія, 4, 1964, 65); Блискучий переклад; // Дуже успішний, вдалий. Блискучий політ., радянського космонавта показує, що недалекий той час, коли космічні кораблі, якими управлятиме людина, прокладуть міжпланетні траси до Місяця, Марса, Венери (Літературна газета, 8.VIII 1961, 1).
♦ Блискуча сторінка в історії чого (в житті кого) — найбільш знаменна, славнозвісна, видатна подія (період) в історії народу або в житті людини. Героїчний захист Сталінграда — блискуча сторінка в історії Вітчизняної війни (Вісник АН УРСР, 11, 1953, 21).
ЕТИМОЛОГІЯ
БЛИСК
псл. blьskъ, blĕskъ, blisk-, суфіксальні утворення від іє. *bhlei-*bhloi-, *bhli-, того самого, що і в бліди́й та ін; споріднені з лит. blaikštýtis «прояснятись», blyšketi «блискати», лтс. blaiskums «пляма», двн. bleih «блідий», нвн. bleich, дісл. bleikr «тс.», blíkja «блискати»; звукова форма укр. бле- походить від псл. blъ- з ь у сильній позиції (як у blьskъ,), а звукова форма бли- в українській мові могла виникати як на місці псл. bli-, так і на місці псл. blь- з ь у слабій позиції (як у blьsčěti); р. блеск, блесте́ть, бр. бліск, блі́скаць, блісь, др. бльскъ, блискъ, бльстѣти, блискати, п. blask, błysk, błyskać, ч. слц. blesk, blysk, вл. blěsk «блиск», вл. нл. błysk «блискавка», болг. бля́сък «блиск», бле́сна «блисну», м. блескот «блиск», блесне «блисне», схв. блȇсак, блȗсак «блиск, блискавка», слн. blèsk «блиск», blísk «блискавка», стсл. бльскъ «блиск», блискъ «блискавка»;
Ілюстрації
|
|
|
