Лун

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Лун, -на, м. = Лунь. Луна піймати. Умереть.

Сучасні словники

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Лун -а, ч. Те саме, що лунь.

Луна піймати — вмерти.

Словник української мови: в 11 томах

Том 4, 1973. — Стор. 556.
ЛУНЬ, я, чол. і рідко ж. Хижий птах родини яструбиних із сірувато-білим пір'ям у самців. Своє гніздо лунь очеретяний улаштовує в заростях високої болотяної рослинності (Корисні птахи України.., 1950, 74);
Часом пропливе над тією пустинею у тихому повітрі одинока лунь біла (Данило Мордовець, I, 1958, 87);
  • у порівняннях: Обізвався старий дід з білою, як лунь, бородою (Панас Мирний, III, 1954, 308).
Лунь тебе (його і т. ін.) вхопить — помре хто-небудь.
Тобі там буде не до чмиги, Як піднесуть із оцтом фиги, То зараз вхопить тебе лунь (Іван Котляревський, I, 1952, 121).

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання