Лицяння
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 14:01, 24 листопада 2021; Osriabokon.il21 (обговорення • внесок)
Лиця́ння, -ня, с. Ухаживаніе, любезничаніе.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
- ЛИЦЯ́ННЯ, я, сер. Дія за значенням лицятися.
- ЗАЛИЦЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., без додатка і до кого, рідко на кого, коло кого, з ким. Маючи почуття симпатії або кохання, упадати біля кого-небудь, виявляти знаки уваги, зачіпати розмовою, жартами і т. ін.
- ЛЮБ'Я́ЗНІСТЬ, ності, жін. Властивість за значенням люб'язний.
- ЛЮБ'Я́ЗНИЙ, а, е. Уважний, привітний до кого-небудь.
- ЛЮБ'Я́ЗНИ́Й, язна, язне, кому, заст., діал. Любий.