Личко

І. Ли́чко, -ка, с. Ум. отъ лице.

ІІ. Личко, -ка, с. 1) Ум. отъ лико. 2) мн. Личка. Лапти. Ой у твоєї мами дубовії личка, а в нас двораченьків жовті черевички. КС. 1883. IV. 906.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

1) ЛИЧКО, а, с. Пестл. до лице 1, 4. А щоб личко не марніло З чорними бровами, - До схід сонця в темнім лісі Умийся сльозами (Шевч., І, 1951, 39); Його червоні личка мішалися з китицями рож, а білу сорочечку не можна було доглянути поміж роєм білого цвіту (Март., Тв., 1954, 147).

2) ЛИЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до лико. Пожалієш личка, не поможе й вірьовка! (Укр.. присл.., 1955, 106); [Старша дружка (до боярина):] Старий боярин, як качан.. Личком підперезався, У бояри прибрався (Н.-Лев., II, 1956, 427).

@ Не личком шитий - те саме, що Не ликом (з лика) шитий (див. лико). [Петро:] Воно, значить, і ваша гімназія не личком шита! Таки часом і вона засіва добре насіння... (Мирний, V, 1955, 157).

3) ЛИЧКО, а; мн. лички, чок; с ., розм. Вузька поперечна нашивка на погонах. - Ти, сержант, зловживаєш своїми личками, - нарікали товариші (Гончар, І, 1954, 95).

Ілюстрації