Сміхун
Сміхун, -на, м. Часто смѣющійся. См. Смішко, сміюн.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Зовнішні посилання
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СМІХУ́Н, а, чол., розм.
1. Той, хто вміє смішити, веселити. Він був безугавно веселий, і хто його не знав, — не йняв віри, щоб цей, здавалось, безпечний сміхун був батьком багатьох дітей (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 133); Більшість із них [бійців] вперше переступала поріг у Європу. Хомичок, сміхун, забавляка, розкарячився, валянки роз'їхалися в снігу: — Одна нога в Азії, друга — в Європі! (Олесь Гончар, Циклон, 1960, 26).
2. Те саме, що смішко. Дехто в класі всміхнувся.. — Як називаєшся? — скрикнув о. Телесницький до одного такого сміхуна (Іван Франко, IV, 1950, 218); Завжди так — що одному на шкоду, те іншому на сміх. Йде людина дорогою, підсковзнеться, розтягнеться на весь зріст — побачать те сміхуни — заливаються (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 216).
Синоніми
Сміхотвор
Комік
Реготун
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Джерела та література
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
