Міняйло

Міня́йло, -ла, м. Мѣняло. Тут всякії були пронози,... жиди, міняйли, шинкарі. Котл. Ен. (Вид. Корейво 1890, стр. 88).

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. заст. Той, хто займається розміном грошей. Тут всякії були пронози, Перекупки і шмаровози, ..міпяйли, шинкарі (Іван Котляревський, I, 1952, 137); Кожна країна і майже кожне місто мали свою монету, то на ярмарках потрібні були міняйли. Бони за певну плату розмінювали купцям їхні гроші на монету, потрібну для розплати (Історія середніх віків, 1955, 75); Заробляли не тільки воєводи, митники, крамарі й міняйли, але й човнярі, шинкарі й усі, хто давав подорожнім притулок (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 166); * Образно. Не бери мене в руки, Не пхай мого серця в любовнії муки. А то — до міняйла візьми, розпитайся: Коли я фальшивий, мене й не торкайся (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 101).

2. розм. Той, хто обмінює одні речі на інші. Везли [голодуючі] сіль, мило, запальнички, білу глину... Міняти, міняти, за кусень хліба міняти!.. Прозвали цих людей міняйлами (Олесь Гончар, IV, 1960, 71); Роман обертається, перед ним стоїть запряжений у санчата веселий міняйло Хаскель, усе добро якого вмістилося в двох мішках (Михайло Стельмах, I, 1962, 125).

Міняйло -ли, ч. Св. Людина, яка займається обміном старих речей, макуратури на дрібні промтовари. Словник лемківської говірки

Міняйло -а, с. 1) заст. Той, хто займається розміном грошей. 2) розм. Той, хто обмінює одні речі на інші. Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.