Грімниця

Грімниця, -ці, ж. 1) Ударь грома? Молнія съ громомъ? Блиснула грімниця із чорної хмари. К. Досв. 9. 2) Свѣча, зажигаемая во время грома (согласно народному вѣрованію). Черниг. 3) = Громниця.

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах.

Том 2, 1971. — Стор. 170.

ГРІМНИ́ЦЯ, і, жін. Блискавка з громом; блискавка.

Небо бурилося, грізно гурчало, хмарилося, шваркнула сліпуча грімниця, гнівним блиском розітнула чорне хмарище (Костянтин Гордієнко, I, 1959, 485).

Грімниці блиск, мов сталь меча (Леонід Первомайський, I, 1958, 152).

Граматичний словник української мови.

Слово: грімни́ця, Частина мови: іменник жіночого роду, неістота. Флексія, суфікс: -я

Ілюстрації