Грімниця

Грімниця, -ці, ж. 1) Ударь грома? Молнія съ громомъ? Блиснула грімниця із чорної хмари. К. Досв. 9. 2) Свѣча, зажигаемая во время грома (согласно народному вѣрованію). Черниг. 3) = Громниця.

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 170. ГРІМНИ́ЦЯ, і, жін. Блискавка з громом; блискавка. Небо бурилося, грізно гурчало, хмарилося, шваркнула сліпуча грімниця, гнівним блиском розітнула чорне хмарище (Костянтин Гордієнко, I, 1959, 485); Грімниці блиск, мов сталь меча (Леонід Первомайський, I, 1958, 152). Граматичний словник української мови. Слово: грімни́ця, Частина мови: іменник жіночого роду, неістота. Флексія, суфікс: -я

Ілюстрації