Оплутувати
Оплутувати, -тую, -єш, сов. в. оплутати, -таю, -єш, гл. = Обплутувати, обплутати.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
1. ОПЛУТУВАТИ, ую, уєш, недок., ОПЛУТАТИ, аю, аєш, док., перех. Те саме, що обплутувати. Довге павутиння «баб'ячого літа» оплутує волосся, обличчя, всю одежу (Смолмч, Після війни, 1947, 96); — Не жрицею, рабинею я почувала себе з того часу. Мені здавалось, що якісь кайдани оплутали мене (Леся Українка, III, 1952, 702); Березка та хміль оплутували тини (Нечуй-Левицький, III, 1956, 219); — В моїй долі є страшенне, безщасне непорозуміння, яке оплутало моє життя, зламало суджений мені талан і зсушило мій мозок (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 87); Куркуленки та пройдисвіти якісь оплутали тебе, підняли вгору і крутять тобою, мов куклою (Олесь Гончар, II, 1959, 259).
2. ОБПЛУТУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБПЛУТАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Густо обмотувати, обвивати пасмами чого-небудь (ниток, дроту, павутиння і т. ін.). * Образно. Я одчуваю, що спогади знову обплутують мене, ще трохи — і я не вирвусь од них (Степан Васильченко, II, 1959, 278); Звісно, це ковалева донька обплутувала його своїми чарами (Михайло Стельмах, II, 1962, 152); // Снуючи, плутаючи щось, покривати поверхню чого-небудь, оточувати щось; обсновувати. Золотий південний берег Криму обплутали фашисти колючим дротом, начинили мінами (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 420); // Обмотувати, обв'язувати чим-небудь. Скрутивши рушник джгутом і обплутавши ним руки, Геннадій відтворив статую Лаокоона з удавом (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 7); // Обвивати, обплітати собою (перев. про виткі рослини). Раптом мої ноги провалюються — тут [у воді] глибоко. А кушир ще дужче обплутує всього мене, ніби я потрапив у густу сітку (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 86); Слухає старий пісень антен, що обплутали, немов ліани, високу, струнку радіощоглу (Яків Качура, II, 1958, 399).
2. перен. Позбавляти волі, свободи дій; прибирати до рук, підпорядковувати собі. Логіка цієї хитрої людини обплутує її (Гнат Хоткевич, I, 1966, 173); Весь хутір загріб він, обплутав, як спрут... (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 295); Винувата не тільки Катря.. Увесь старий світ, який поступово й непомітно обплутав Катрю (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 363).
3. перен., розм. Хитрощами вводити в оману. Він боявся тільки одного, щоб не обплутали бува вороги його на земському з'їзді (Панас Мирний, III, 1954, 294); — Змилуйтесь. По слабості обплутали вони мене. Не хотів я (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 419).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
1. Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 558.
