Зчарувати
Зчарува́ти, -рую, -єш, гл. Околдовать. Треба брата зчарувати. Гол. І. 207. Вона ж мене зчарувала. Рудан. І. 18.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЗЧАРУВАТИ, ую, уєш, док., перех., розм. Те саме, що зачарувати. Скривдили бідного сироту вороженьки лихії, бодай їм долі не було. Дання якесь дали парубкові, вчарували, а тепер знущаються! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 25); — Пам'ятаю, як у гаю Ти своїм чудовим співом Зчарував усю громаду (Леся Українка, I, 1951, 371); Артисти ми — сьогодні в клубі грою Зчаруєм наших друзів-глядачів, А завтра там, на луках, за горою Почуєте за трактором наш спів (Павло Усенко, Листя.., 1956, 34).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Додаткові відомості
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D0%B0_%D1%80%D1%83%D1%82%D0%B0_(%D0%BF%D1%96%D1%81%D0%BD%D1%8F) https://uahistory.com/topics/language_fun/15787 https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D1%96%D1%84%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F
Джерела та література
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 190. Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 737.
Зовнішні посилання
{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}
