Правувати

Правувати, -вую, -єш, гл. Управлять. Правувати човном. Рк. Левиц. Правують пани добре. Лебед. у.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Іншими мовами

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ПРАВУВАТИ, ую, уєш, недок., розм.

1. Мати владу над ким-, чим-небудь. — Карпо ваш знав грамоту, може, й він там цілим воєводством американським правує (Степан Чорнобривець, Визволення, 1949, 70); Лихими й поганими були мені літо і осінь того 1918 року. Хто правував тоді у Києві, я знаю з історії. А хто правував у Валках і в Минківці — забулося (Василь Минко, Моя Минківка, 1962, 109); // Керувати господарством, виробничим колективом і т. ін. Усім хазяйством доводиться правувати Максимові (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 78); // Розпоряджатися ким-, чим-небудь, наказувати комусь, порядкувати десь. — Доки вони [куркулі] правуватимуть у вас, ладу не буде (Андрій Головко, II, 1957, 497); Правувала над усіма [дітьми] Леся (Микола Олійник, Лося, 1960, 35).

2. ким, чим і без додатка. Спрямовувати хід машини, човна, біг коней і т. ін. Їй [Антосі] забажалось самій правувати човном (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 78); — Бригом правував.. румун з двома матросами (Юрій Яновський, II, 1958, 69); В останню мить Олег ще намагався правувати машиною. Він розумів, що літак слухається вже не так, як раніше. Але ж інерція піке діяла з не меншою силою, ніж мотори (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 67); Чи він придурювавсь, чи справді не вмів тоді ще правувати — трактор його ніяк не хотів слухатись (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 188); // Іти, прямувати куди-небудь. Савочка правував у вуличку під горою (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 8). Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 509. Посилання - http://sum.in.ua/s/pravuvaty