Шрубок

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Шрубо́к, -бка, ж. (сьрубка, -кы), Вр. Болтик; шуруп; кріпильний гвинт.

Словник Лемківскої Говірки. Пиртей П.С. . 2001.



Сучасні словники

Словник української мови

ШРУБО́К, бка, чол., діал. Зменш. до шруб.

Словник української мови

ШРУБ, а, чол., діал. Шуруп. Цікавий кравець не знав механіки, і всякі.. шруби, з котрими раз у раз порався Петро Гельє, видавались йому чимсь незвичайним, дивовижним (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 8); Умів він викувати і леміш, і сокиру, умів нарізати шруб, змайструвати замок (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 56). ♦ Як на шрубах ходить — про жваву, рухливу людину.

Словник української мови

ШУРУ́П, а, чол. Кріпильний гвинт для дерев'яних деталей, для прикріплення до дерева металічних виробів і т. ін. Шурупи являють собою металеві стерженьки, які мають на одному кінці головку, здебільшого плоску або напівкруглу. З другого боку, приблизно на половину всієї своєї довжини, шуруп має спеціальну гвинтову конічну нарізку (Гурток «Умілі руки в школі», 1955, 63); Високий чоловік стояв біля дверей цієї кімнати. Він, не поспішаючи, одгвинчував шурупи (Вадим Собко, Граніт, 1937, 97); Смагляві обличчя знову ворухнулись усміхами, коли вони, понахилявшись, стали розглядати Віталіїв передавач, змонтований із хаосу шурупів, примітивну, кустарну штуку в грубій коробці (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 107).


Ілюстрації

Шрубок2.jpg Шрубок1.jpg Шрубок.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання