Зомлілий
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:21, 22 листопада 2018; Vvbuhera.im18 (обговорення • внесок)
Зомлілий, -а, -е. Обомлѣвшій. Шевч. 148. Її зомліла душа. Мир. Пов. І. 158. рідко ЗІМЛІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зомліти, зімліти; 1. Втрачати свідомість; непритомніти. Катря стоїть коло стіни, сама, як стіна, біла, — бачу — зомліває (Марко Вовчок, I, 1955, 224) 2.Втрачати на деякий час здатність рухатися від сильного переживання, перевтоми, болю і т. ін.; завмирати, ціменіти. Чує [дівчина]: в аїрі з-за броду Щось плеснуло темну воду, — З жаху дівчина зомліла (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 381);