Ухвалювати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 06:42, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Ухвалювати, -люю, -єш, сов. в. ухвалити, -лю, -лиш, гл. 1) Восхвалять, восхвалить. Бог с’єтого не ухвалив. Шух. І. 215. 2) Находить, найти хорошимъ. Мені доброго молодецького коня купила, которого моя душа влюбила та ухвалила. КС. 1882. XII. 513.
