Бирка

БИРКА 1, и, жін., діал.

1. Однорічна вівця; ярка. * У порівняннях. Мокра, як бирка, Параска з верещанням кинула кашкета Данилові в обличчя (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 168).

2. лайл. Про нікчемну, погану жінку. Вона буде мовчати, а він бігатиме по чужих, а він буде любитися з тою биркою, з тою слинявою Настею (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 29).

3. Овеча шкура; смушок; // Смушева шапка. А ще на козаку, бідному летязі, шапка-бирка, Зверху дірка (Українські народні думи.., 1955, 73); Будь-який козак волів радніше вийти поміж люди без штанів, ніж без бодай драної бирки на голові чи в руках... (Олександр Ільченко, Козацькому роду... 1958, 23); І припилила зір важка пилюка, На бирки випала, на кунтуші (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 85).