Курява
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:46, 7 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Курява, -ви, ж. 1) Пыль. Іде шляхом до Києва берлин шестернею... Опинився против старців курява лягає. Шевч. 89. У степу курява така, наче чия велика панщина почала віяти жито на току. ЗОЮР. І. 291. 2) Мятель, вьюга. Не велика курява, та багато людей губить. Ном. № 13842.
