Циганський

Циганський, -а, -е. 1) Цыганскій. У тебе циганська урода. Мирг. у. 2) Циганська го́лка. Большая толстая игла. Чуб. І. 212. 3) Циганський піт. Дрожь. Усіх циганський піт пройма. Гліб. 4) Циганська риба. Головастикъ. Вх. Лом. 480.

Сучасні словники

ЦИГА́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до цигани. Весела кумпанія закликала Соломію, частувала вином, та Соломія, не розуміючи циганської мови, ухилялась од запросин — врешті, їй було не до того (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 372); Як це незвично, навіть химерно звучить у наш час — циганське ворожіння (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 194); Терентій, закипаючи в душі, прислухається ще якусь хвильку до музики, яку видобувають з інструмента темні циганські руки, й повертає ліворуч, а циган, підвівшись, пильно стежить за вершником... (Михайло Стельмах, I, 1962, 499); // Такий, як у циган. Не такі дочки в Василя Семеновича: якісь циганки повдавалися! З чорними очима, з циганським кучерявим волоссям, а чорні ж то чорні, як у сажу вимазані! (Панас Мирний, I, 1949, 206); Красик швидко повернув голову. До нього весело посміхався своїми жвавими циганськими очима Іван Бойцов (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1956, 100); // Власт. циганам (про характер, вдачу). Я дарма що біла, а маю циганську натуру, і вештатись по світі мені мило (Леся Українка, V, 1956, 294); — Ох ти ж і догадливий, ох і циганської ж ти вдачі хлопець! (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 257); // Узвичаєний у циган (про одяг, прикраси). З ванькира урочисто вийшла Федора, байдуже глянула на Клима і розтулила перед Супруном кулак. На її долоні лежало дві пари циганських сережок (Михайло Стельмах, II, 1962, 123); // у знач. ім. циганська, кої, жін. Те саме, що циганочка1 2. І чеше Ванька вільної циганської, і руки в нього в такт по халявах дрібушечки вибивають: — Тра-та-та! (Остап Вишня, I, 1956, 59). ♦ Будеш скакати (танцювати) циганської халяндри; Поскачеш (потанцюєш) [у мене, у нас] циганської халяндри див. халяндра; Циганська голка — велика швацька голка. [Іван:] От пішли ми далі. Коли це чую, щось під коліном неначе мене циганською голкою штрикнуло (Марко Кропивницький, I, 1958, 111); Дідок завжди сидів у своєму кутку за піччю, розіклавши біля себе своє немудре майно: ножиці, циганську голку, нитки і різне шкураття, — майстрував онукам теплу одежину (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 358); Циганське життя — життя без постійного домашнього притулку. — А я б радий вже будлі-де [будь-де] й осістись: мені вже трохи обридло бурлацьке та циганське життя та блуканина (Нечуй-Левицький, III, 1956, 224); Діти люблять, люди поважають, колеги умовляють: — Годі вам жити циганським життям, залишайтесь назавжди у нас «директором». Ми тут вас оженимо й прикріпимо до місця (Степан Васильченко, IV, 1960, 37); Циганське сонце — те саме, що місяць 1. Холодне циганське сонце світило тепер уже їм десь із-за потилиці (Олесь Гончар, I, 1959, 213); Циганське тепло — те саме, що холод 1. — До неї [Прохорихи] коли взимку не прийдеш, то все в хаті циганське тепло (Нечуй-Левицький, III, 1956, 334); Циганське шатро — легке переносне житло циган, споруджуване в формі конуса з тканини, шкур і т. ін. Вона [князівна Богаза] перекинулась голубкою.. Сіла вона на дереві в лісі, щоб одпочити, коли дивиться — під деревом стоїть циганське шатро (Нечуй-Левицький, III, 1956, 296); Циганський піт пробирає (пробрав) див. пробирати; Циганський піт проймає (охоплює і т. ін.) див. піт; Циганський романс; Циганська пісня — жанр російського романсу, пісні, який склався під впливом особливої манери їх виконання циганами. — Вам от циганські романси не до вподоби, а коли б ви почули, як їх самі цигани співають (Леся Українка, III, 1952, 600); У прийомній за столом сидить Людмила Федорівна. Вона переглядає папери, пише, наспівуючи мотив «пристрасного» циганського романсу (Захар Мороз, П'єси, 1959, 280); Циганський табір: а) група родин циган, які кочують разом; місце їх розташування. — А ти що за один? — помітив турок Івана, — теж, видно, з циганського табору? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 381); В циганському таборі — тривога. Хто скаче так шалено до їхнього табору? Яке ще лихо впаде на їхні голови? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 69); Дорка йшла з Павлом Гейбом, старшиною.. Вони наблизились до підвід, які здалися їм циганським табором (Юрій Яновський, Мир, 1956, 110); б) безладне скупчення людей, тварин, возів і т. ін. Що мене найбільше вразило тут [у Неаполі], то вуличне життя. Скрізь — і в Венеції, і в Флоренції, і в Римі — життя європейське, більш-менш спокійне. А тут пекло, циганський табір. Такий крик на вулицях, що себе не чуєш (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 270); Сонце сяяло, коні іржали, румуни, звільнившись від них, як від тягаря, розкинулись поблизу циганським табором і вже весело варили щось на бездимних вогнищах (Олесь Гончар, III, 1959, 73).

Ілюстрації