Пустовливий

Пустовли́вий, -а, -е. Грайливий.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках 1. Який любить пустувати, схильний до пустощів; грайливий. Дим клубками повивсь.. А вона все ніби пустувала, підкидала того сухого труску, ніби гралась, наче маленька пустотлива школярка (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 242); Вмить передо мною промайнули щасливі дні нашого з моєю маленькою дружиною раювання: ліс, річка, моріжок і нас двоє, пустотливих, звабливих (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 56); Іще дитя, — а вже зрадлива, Уже кокетка пустотлива! (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 138); * Образно. Пустотливий промінь сонця зупинивсь у зеленій гущині (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 176); З далеких невідомих полів, з лілових лісів залітає на подвір'я притулку легкий пустотливий вітерець (Олесь Донченко, III, 1956, 33); 2. Легковажно-жартівливий, невимушений. Батьківська бібліотека, здебільшого французька, де Пушкін.. зачитувався творами легковажної, пустотливої, не завжди пристойної анакреонтичної поезії.. (Максим Рильський, X, 1962, 37); Вона з'явилася раптово, весела й жвава, в одну мить наповнила ту кімнату і пахощами білої акації, і сміхом, і пустотливими розмовами (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 18).

Ілюстрації