Бирка
БИРКА 1, и, жін., діал.
1. Однорічна вівця; ярка. * У порівняннях. Мокра, як бирка, Параска з верещанням кинула кашкета Данилові в обличчя (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 168).
2. лайл. Про нікчемну, погану жінку. Вона буде мовчати, а він бігатиме по чужих, а він буде любитися з тою биркою, з тою слинявою Настею (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 29).
3. Овеча шкура; смушок; // Смушева шапка. А ще на козаку, бідному летязі, шапка-бирка, Зверху дірка (Українські народні думи.., 1955, 73); Будь-який козак волів радніше вийти поміж люди без штанів, ніж без бодай драної бирки на голові чи в руках... (Олександр Ільченко, Козацькому роду... 1958, 23); І припилила зір важка пилюка, На бирки випала, на кунтуші (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 85).
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
[http://sum.in.ua/ Академічний тлумачний словник (1970-1980)
БИРКА - див. бирка
Ілюстраціїї
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 166.
