Прикмета
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:29, 27 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Прикме́та, прикміта, -ти, ж. 1) Примѣта, знакъ. Поробили в моїх гаях прикмети. К. ЧР. 226. Прикміта козацькая. Грин. III. 592. На прикметі. На примѣтѣ. У гаю дві криниці в єї на прикметі було: у одній сцілюща, а в другій живуща вода. ЗОЮР. II. 55.
