Убіч
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 06:29, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Убіч, убочу, м. убіч, убочі, ж. 1) Сторона (предмета), бокъ. Гол. Од. 62. 2) Косогоръ. Шейк. Сидить пугач на убочу, на вітер надувся. Нп.