Гинути
ГИНУТИ, ну, неш, недок.
1. Переставати жити; вмирати, пропадати. Обідрані, голодні люди гинули од чуми та од голоду (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 35); Вони [шкідники винограду] гинуть непомітно для людського ока глибоко під землею, у темряві, гинуть разом з корінням, яке годувало їх своїм соком (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 227); Від придухи гинула риба на Пслі (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 451); // Зазнавати руйнування, занепаду. Капіталізм, гине; у своїй загибелі він ще може завдати десяткам і сотням мільйонів людей неймовірних мук, але вдержати його від падіння не може ніяка сила (Ленін, 33, 1951, 146); Чули, чули запорожці З далекого Криму, Що конає Гетьманщина, Неповинно гине (Тарас Шевченко, II, 1953, 31); // Переставати існувати; знищуватися. Учора вилаяв Єлсинського; після обід писав одну повісму тину віршами, як гине наша краса дівоча од паничів (Панас Мирний, V, 1955, 327); — Злежалось полотно в коморах... Люди прохають — дайте хоч на сорочку, — хай праця людська не гине марно (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 19); — Забудеш вогнище гаразд погасити, — от і пожежа. Тоді сила добра марно гине (Олесь Донченко, II, 1956, 58).
Живцем гинути див. живцем.
2. Робитися непомітним, нечутним; зникати. Ой, хто в лузі — озовися, Ой, хто в полі — одкликнися!.. Зву... луна за лугом гине (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 62); Перед ним безконечно довга і безконечно грузька дорога гине далеко в млі (Іван Франко, II, 1950, 158); Він мусить заплющити очі, та з думки не гинуть обличчя бліді і постаті згорблені, тонкі, худі, старечі, дитячі, жіночі... (Леся Українка, I, 1951, 438); // Втрачатися через неуважність, недогляд. Щось справді гинуть листи в дорозі, на це у нас часто нарікають (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 225).
3. перен. Переживати труднощі, страждати фізично, морально; мучитися. Москаль любить жартуючи, Жартуючи кине;.. А дівчина гине... (Тарас Шевченко, I, 1963, 21); // за ким — чим, з чого. — Нащо ж ти вбив її [дружину], нащо, коли так гинеш за нею? — погукнула на його Варка (Марко Вовчок, I, 1955, 173); Настя слухала, притулившись до шершавого стовбура яблуні; їй жаль стало того тихого, щирого чоловіка, що так вірно її кохає, що гине за нею (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 49); — Я ридала і гинула з туги привселюдно, забуваючи не раз і про публіку і про п'єсу та й... про слова своєї ролі (Леся Українка, III, 1952, 704).
Синоніми до слова: ЗАГИ́НУТИ (померти, звичайно передчасно - в бою, від нещасного випадку і т. ін.), ЗГИ́НУТИ[ІЗГИ́НУТИрідко], ПОГИ́НУТИ, ПОГИ́БНУТИ, ПРОПА́СТИ, ЗАНАПАСТИ́ТИСЯ, УГРО́БИТИСЯ[ВГРО́БИТИСЯ] розм., НАКРИ́ТИСЯфам., ЗГИ́БНУТИдіал., ЗАГИ́БНУТИрідко; ПОЛЯГТИ́, ЛЯГТИ́, УПА́СТИ[ВПА́СТИ], ПА́СТИ (у бою); ВИ́ГИНУТИ (про всіх або багатьох).
Гинути, ну, неш, гл. Погибать, умирать; о скотинѣ: дохнуть, пропадать, исчезать. Без гетьмана військо гине. Ном. №751. Москаль любить жартуючи, жартуючи кине, піде в свою Московщину, а дівчина гине. Шевч. 65. Тисячами гинуть голоднії люде. Шевч. 331. Дурно тільки слова твої гинуть. МВ. ІІ. 62.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 283.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 61.
https://uk.worldwidedictionary.org/гинути
