Шнипорити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:00, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Шни́порити, -рю, -риш, гл. 1) = Нишпорити. Часинки не посидить тихо: так і шнипорить усюди. О. 1861. VIII. 19. 2) Смыслить, знать толкъ, умѣть. Він таки трохи шнипорить в малярстві. Шевч. (О. 1862. III. 4).