Лущак
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 17:55, 5 листопада 2021; Vohrabarchuk.uk19 (обговорення • внесок)
Лущак, -ка, м. Вилущений горіх.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ВИ́ЛУЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вилущити 1. Йому [коневі] давали вилущені горіхові зерна, персики, виноград, і він усе охоче поїдав (Олесь Гончар, I, 1954, 83); Воляча сила вкладена в його руки: застукає когось на шкоді, свисне кулаком поміж щелепи, і вилущені зуби вилітають на землю (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 298).
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Луща́к, -ка, м. Вилущений горіх. Вх. Лем. 433.
Ілюстрації
[[Зображення: |x140px]] |