Хвіть!
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 07:16, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Хвіть! меж. 1) Подражаніе свисту, фюить! А де гроші? Хвіть! свиснув Іван. Грин. II 223. Що ж тут на світі робити? Хвітьхвіть! Кв. 2) Хвать. Хвіть відра! і собі побігла по воду. Мир. Пов. І. 124. 3) Выражаетъ быстрое, рѣзкое движеніе, скачекъ, ударъ. Куди вбіжить на годину хвітьхвіть, уже боржій і з хати. Г. Барв. 103. Хвіть, та в бік! насилу я вдержався на ньому, оттакий то кінь. Новомоск. у. Хвіть другого по пиці. Мир. ХРВ. 260.
