Жалібниця
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:16, 29 серпня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Жалібниця, -ці, ж. Сострадательная женщина. І жалібниці, і порадниці образилися, покинули Марусю: нехай же терпить, коли така. МВ. II. 181. Это слово является въ поэзіи обычнымъ эпитетомъ любящей матери или сестры. Братчики роздяглії Кирила Тура, а в Петра аж мороз пійшов поза шкурою, як побачив він білу його сорочку, що сестражалібниця шила й мережила, усю в крові, ще й поприкипала до ран. К. ЧР. 281. Та батькові й неньці поклоняйся, та моїм же братікампорадничкам, та моїм же сестрицямжалібницям. Чуб. V. 370. Матеріжалібниці у його не було. Г. Барв. 453. Ум. Жалібничка. До отця, до неньки покланяйся.... до моїх сестричокжалібничок. Чуб. V. 316.
