Ридання
Рида́ння, -ня, с. Рыданіе. У нас у хаті ридання голосне та гірке та розпачливе. МВ. II. 145.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
РИДА́ННЯ, я, сер. — дія за значенням ридати і звуки, утворювані цією дією. В натовпі почулися глухі ридання й густі схлипування (Григорій Епік, Тв., 1958, 421); Віра наче скам'яніла. Ридання обірвалось. Біла рука її мимоволі простягнулася вперед (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 165); В моїм серці і бурі, і грози, Й рокотання — ридання бандур (Павло Тичина, I, 1957, 25). У порівняннях. Високо над сонним містом неслася дика музика, як передсмертні ридання грішних (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 141).
«Словники України on-line»
Рида́ння – іменник середнього роду
- відмінок однина множина
- Називний: рида́ння рида́ння
- Родовий: рида́ння рида́нь
- Давальний: рида́нню рида́нням
- Знахідний: рида́ння рида́ння
- Орудний: рида́нням рида́ннями
- Місцевий: на/у рида́нні, рида́нню на/у рида́ннях
- Кличний: рида́ння* рида́ння*
Синоніми
ПЛАЧ, СЛЬО́ЗИ, СХЛИ́ПУВАННЯ, ГОЛОСІ́ННЯ, РИДА́ННЯ підсил., РЮ́МСАННЯ розм., РЕВ [РЕ́ВИ] розм., РЕВІ́ННЯ розм., РЕ́ВИЩЕ підсил. розм., ВИТТЯ́ підсил. розм., ХЛИ́ПИ розм., СКВИРК діал.
Ілюстрації
Посилання |
