Вир

Вир, -ру, м. Водоворотъ, омутъ. Взяли жидівочку та під білі боки, розмахали і кинули та у вир глибокий. Гол. Ум. Вирочок.

Сучасні словники

Вир, вирва, чорторий, нурт, кручія, водокрут, вернивода, розм. водоверть — місце у річці, морі та ін. з круговим рухом води, що утворюється внаслідок дії протилежних течій.

Місце у річці, морі і т. ін. з круговим рухом води, що утворюється внаслідок дії протилежних течій. [Вітровий:] Чекай, Серього. Тут купатись не можна [Батура:] Чому?.. [Вітровий:] Там вир великий, крутить так, що ніхто не випливе (Олександр Корнійчук, II, 1955, 219); Ось він поруч, гігантський запінений вир, несамовитий клекіт води (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 6).

Ілюстрації