Струг
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 03:27, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Струг, -га, м. 1) Стругъ, скобель. Шух. 260. Вас. 164. Ні стругом не встругати, ні сокирою не врубати. Грин. І. 237. Баштанник сидів коло куріня і щось стругав стругом. Левиц. Пов. 227. 2) Рыба форель, Salmo fario. Вх. Пч. II. 20. Ум. Стружо́к, струженько. Вас. 178.
