Тусан
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 11:45, 20 жовтня 2021; Tvtereshchenko.iff19 (обговорення • внесок)
Тусан, -на, м. = Стусан. Дати тусана. Шейк.
Сучасні словники
Словник української мови
СТУСА́Н, а, чол. — удар кулаком. Кулаки посипались на його плечі; супроводжений стусанами.., він.. взяв на плечі свій мішок з начинням (Іван Франко, I, 1955, 228); Таки дісталося Свербивусові кілька стусанів, але він розмахнувся навідліг, і кільце розступилося (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 46); Малий Лука чмихнув і враз замовк, діставши стусана від матері (Іван Багмут, Опов., 1959, 12); // Різкий удар ногою, коліном. З розгону вскочивши до камери, я спіткнувся і впав.. Підвестись допомагає мені дужий стусан ногою (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 105).
- ВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА
- Називний: стусан стусани
- Родовий: стусана стусанів
- Давальний: стусанові, стусану стусанам
- Знахідний: стусан стусани
- Орудний: стусаном стусанами
- Місцевий: на/у стусані на/у стусанах
- Кличний: стусане стусани