Штик

Штик, -ка, м. Штыкъ. Од штика спину смика. Ном. № 976.

Сучасні словники

Словник української мови

1. ШТИК, а, ч. 1. Те саме, що багнет 1.- Дивлюсь, стриба він із дуба. У руках рушниця із штиком - виходить, солдат. Я до нього, а він штиком - прямо ніяк мені підступиться https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D1%88%D1%82%D0%B8%D0%BA

Фразеологічний словник української мови

2. бра́ти / взя́ти в штики́ кого, що. Гостро, різко, неприязно реагувати на дії когось, чинити опір комусь, чомусь. Все аморальне він в штики Бере в промовах, а на ділі Він діє зовсім навпаки http://slovopedia.org.ua/49/53416/362396.html